Вітали поважного іменинника
Сьогодні голова громади Василь Романюк привітав із поважним ювілеєм мешканця Якушинець, за плечима якого багаторічний життєвий досвід та невтомна праця.
Поважний іменинник - Іван Васильович ДЯДИНЧУК, 4 травня відзначив своє 90-річчя.
Це чудовий ювілей, який додає не лише сивину у волосся, але й тішить спогадами та життєвою мудрістю.
Василь Романюк разом із головою ветеранської організації Миколою Ситаром відвідав ювіляра, вручив вітальну листівку та подарунок.
«Сердечно вдячний за вашу працю, життєву стійкість та мудрість. Ви пройшли гідно складну життєву дорогу, були учасником історичних подій, багато працювали на благо майбутнього покоління та громади. На вашому прикладі виховувалися сучасні діти й молодь, нове покоління патріотів і героїв. Від імені усієї громади зичу міцного здоров’я, щастя, радості та ще довгих років життя у мирній, переможній Україні та хочу щоб ми зустрілись із Вами на сторіччя, тож тримайтесь і кріпіться», - сказав у своєму вітальному слові голова громади.
Народився Іван Дядинчук у далекому 1934 році в Крижопільському районі у селі Павлівка. Важке дитинство обпалене подіями Другої світової війни, у рідній Павлівці в той час були запеклі бойові дії, тож Іван Васильович з малих літ знає що таке війна. У 14 років хлопець разом із братом залишилися сиротами, мати померла, а батько загинув на фронті, виховувала їх бабуся. Закінчивши шість класів хлопчина подався у пастухи, потім працював на підводі, тоді доля привела його на кузню, там він знайшов професію свого життя.
У Якушинці разом із дружиною та донькою Іван Васильович переїхав у 1982 році. Тут, аж до виходу на заслужений відпочинок, також трудився на кузні тракторного стану. Багато років поспіль він був найкращим майстром на усю округу, який дуже добре підковував коней. До нього привозили коней з усіх сусідніх сіл, а також постійно підковував конячок які возили дітей у парках Вінниці.
Іван Васильович прожив довге та щасливе подружнє життя разом зі своєю нині уже покійною дружиною, виростили та виховали єдину доньку Віру. Має поважний ювіляр одного онука та одного правнука. Родина не велика, але дуже дружня, один для одного є підтримкою та розрадою.
Поважний ювіляр зустрів гостей сяючою усмішкою, він радо спілкується та має добре на свої роки здоров’я. Дуже хвилюється та переживає поважний подолянин за долю України у кровопролитній війні, яка нині триває. Надто переймається за свого внука, котрий нині боронить державу від російської навали та мріє про довгоочікувану перемогу і мир в Україні.
