Сергій Олегович Матяш 

Народився 1 грудня 1992 року у селі Мізяківські Хутори. Закінчив місцеву школу, потім навчався в Вінницькому коледжі отримавши спеціальність «технік-механік». Проте, справжнє своє покликання знайшов у війську. В 2013 році розпочав службу за контрактом у В/Ч 3008 Національної Гвардії України. З 2014 року брав участь у АТО захищаючи Батьківщину на Маріупольському, Донецькому, Бахмутському напрямках.

Потім продовжив навчання у Національній академії Нацгвардії України закінчивши її у 2018 році.

Проживав разом із дружиною та дітьми в селі Зарванці.Мав сім’ю, в якій підростало двоє діток, чекав на поповнення. Та на жаль, синочка, котрий з’явився на світ 3 жовтня 2024 року, йому не судилося потримати на руках.

Сергій був дуже гарною людиною та сім’янином. Дружину та дітей завжди ставив на перше місце. Заради них жив, заради них виборював мирні світанки. Він ніколи ні на що не нарікав, просто мужньо робив свою справу – як справжній чоловік, як відданий син Батьківщини.

Під час повномасштабного вторгнення не задумуючись пішов боронити Україну в складі першої окремої бригади спеціального призначення.

Брав участь у боях на Харківському, Донецькому, Лиманському, Бахмутському, Торецькому напрямках. 

Був нагороджений відзнаками: Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест», нагрудним знаком «Патріот Вітчизни», медаллю «За оборону рідного краю», «Бригадною відзнакою ім. І. Богуна».

В 2024 році був переведений до 100-ї окремої механізованої бригади. 

2 серпня 2024 року загинув поблизу н.п. Залізне, Бахмутського району, Донецької області, в результаті стрілецького бою.

Невтішними залишилися батьки, дружина, діти.

Похований на Алеї героїв на Сабарівському кладовищі, м.Вінниця.