Юрій Валерійович Сініченко 

Народився 14 квітня 1994 року в с. Микулинці, навчався в місцевій школі. Під час навчання в школі багато уваги приділяв спорту, неодноразово займав призові місця в змаганнях по футболу, хортингу. Юрій дуже любив футбол, грав і в дощ, і в сніг, і в день, і в сутінках. Потім здобув професію оператора комп’ютерного набору, електромеханіка.

У 2015 році був призваний на строкову службу в лавах ЗСУ та залишився служити на контрактній основі.

У 2018–2019 рр. брав участь в російсько–українській війні у складі військової частини А0780. Нагороджений медаллю «Ветеран війни», також Юрій Сініченко отримав подяку від президента України «За самовіддане служіння українському народові». 

Певний час працював за кордоном, повернувшись трудився в ФГ «Микулинецьке» водієм, був прекрасним автомеханіком. 

З початку повномасштабної війни Юрій Сініченко перебував на захисті кордонів України в Донецькій області. 26 травня 2022 року отримав важке осколкове поранення голови. Довгий час перебував у комі у лікарнях Дніпра, Києва, Вінниці. 

29 липня 2022 року указом президента України був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

8 вересня 2022 року, після майже чотирьох місяців боротьби за життя, вслід важкого поранення, перестало битися серце славного сина України – Юрія Сініченко.

Похований в селі Микулинці.