Із листопада 2024 року родина мала надію, сподівання та глибоку віру у те, що наш Герой живий.
Проте 4 травня підтвердилась загибель у російсько-українській війні жителя Якушинець - Олександра Сергійовича БУХАРОВА.
Задля гідного вшанування нашого захисника, просимо жителів громади вийти та створити "живий коридор" для зустрічі Героя.
"Живий коридор" формуємо 16 травня, в п'ятницю о 9:45 від в'їзду в село Якушинці (Подільський двір) до будинку де проживав Олександр, вул. Б.Хмельницького, 61.
Чин відспівування відбудеться на 12:00 в будинку полеглого воїна.
О 12:40 хода від будинку Олександра до Якушинецького кладовища для поховання Героя.
Олександр Бухаров разом зі своїм братом -близнюком народився 11 листопада 1984 року в багатодітній родині. Є ще старший брат Віталій та молодший Олег. Ріс активним та веселим хлопчиком. Так сталось, що батько залишив родину коли йому було 6 років, тож мама виховувала хдопців самостійно.
Навчався Олександр в Якушинецькому ліцеї, потім в 19 училищі на автослюсара. Потім разом із братом-близнюком проходив службу у Василькові.
Олександра з братом Павлом пов'язували не лише одна дата народження, але й один клас і парта в школі, один ВУЗ, одна військова частина та місце роботи. Вони все життя були разом.
Одружився Олександр 4 травня 2014 року поєднавши долі із дружиною Аліною, яка стала вірною спутницею і половинкою його душі і серця. Невдовзі у подружжя народилось двоє хлопчиків Ілля та Єгор, зараз їм відповідно 10 та 7 років.
Він був чудовим батьком який дуже любив своїх хлопців, можливо тому, що добре знав як то рости без батька.
Всі знайомі та друзі пам'ятають Сашка як веселого, компанійського і безвідмовного товариша. Він ніколи не залишав друзів у біді, а для братів завжди був опорою.
27 березня 2022 року пішов захищати батьківщину від агресора.
Двічі пройшов пекло Кринок та Козачих островів на Херсонщині. Влітку минулого року приїхав у відпустку та провів її разом з сім'єю на відпочинку, наче відчував, що то буде їх остання відпустка разом.
Своє сорокаріччя зустрів в окопі на бойовій позиції під вибухи.
Перед останнім виходом на завдання, зателефонував молодшому брату Олегу і просив у всьому допомагати дружині і його хдопчикам.
Востаннє Олександр вийшов на зв'язок 17 листопада, розмова тривала декілька хвилин, проте дружині вона здалась вічністю. Під час розмови він з сином привітали один одного з днем народження.
18 листопада 2024 року їх позиція поблизу н.п. Вознесенка, Донецької області перестала виходити на зв'язок, відтоді Олександр Бухаров вважався зниклим безвісти.
Родина упродовж всього цього часу, з листопада, щосуботи, не зважаючи на сніг дощ чи мороз ходили на акції підтримки полонених та безвісти зниклих. Приймали участь у автопробігах, стукали у всі можливі двері, дружина Аліна написала незчисленну кількість листів і звернень....
Проте 4 травня, саме у одинадцяту річницю їх весілля принесли сповішення про смерть. Обмін тілами .... Збіг ДНК...
Від усієї Якушинецької громади висловлюємо щирі співчуття родині та друзям Олександра БУХАРОВА. Світла та вічна пам'ять нашому Герою...
