Часто люди, які стали свідками домашнього насильства, не знають, як краще діяти в такій ситуації. Важливо пам’ятати, що ваша допомога може врятувати життя постраждалій(-ому). Розповідаємо, що робити, якщо ви стали свідком домашнього насильства та куди варто звернутися.

Якщо ви чуєте у сусідів крики, звуки боротьби, дитячий плач — це може свідчити, що там відбувається домашнє насильство.

Спробуйте подзвонити у двері під будь-яким приводом (щось спитати чи попросити), щоб пересвідчитися, що все гаразд, і оцінити обставини.

Якщо ви хвилюєтесь за власну безпеку або ваші підозри підтвердились — телефонуйте до поліції за номером 102 та просіть, щоб приїхав патруль чи спеціальна мобільна група з протидії домашньому насильству.

Якщо ви є членом родини, у якій вчиняється домашнє насильство, і вам стало відомо про таку ситуацію, ви також можете звернутися до поліції.

 Якщо ви знаєте, що діти систематично стають свідками домашнього насильства у їхній родині або постраждали від нього, повідомте про це службу у справах дітей або зверніться на Національну дитячу гарячу лінію 0 800 500 225 чи на Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству 116 123 чи 0 800 500 335.

 Якщо ви стали свідком домашнього насильства — знайдіть можливість допомогти:

 не будьте байдужими та не засуджуйте постраждалих — у насильстві винний лише кривдник;

 розкажіть про необхідність звернутися до поліції;

 поділіться інформацією про притулки для постраждалих від домашнього насильства та ресурси, де можна отримати допомогу;

 порадьте звернутися до системи Безоплатна правнича допомога за номером 0 800 213 103.

Що робити, якщо у ваших  відносинах з близькими (оточуючими) присутній моральний тиск, примус, маніпуляції, образи чи приниження, що  свідчить про ознаки домашнього насильства?

Викликайте поліцію – 102.

Зверніться до «гарячої» лінії з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей в Україні за номером: 15-47.

Якщо людина опинилась у складних обставинах, спричинених насильством в сім’ї чи його реальною загрозою, якщо стала жертвою торгівлі людьми та прагне повернутися до нормального життя, якщо представники влади не реагують на Ваші звернення за допомогою,  або якщо Вам стало відомо про такі випадки – за телефонним номером 1547 цілодобово фахівці готові надати психологічну підтримку, консультацію та зареєструвати відповідне звернення до державних органів.

Домашнє насильство (Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству») це – діяння (дії або бездіяльність), що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення зазначених діянь у таких формах насильства:

          фізичне насильство – ляпаси , стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;

          сексуальне насильство – включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

          психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

          економічне насильство – умисне  позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Протидія домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі

Ст. 12-1 Закону про рівні права і можливості – особа, яка постраждала від насильства за ознакою статі може звернутися до суду за обмежувальним приписом

(обмеження і порядок видачі ті ж самі, що і для домашнього насильства)

Ст. 21-6 Закону про рівні права і можливості – взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи 

(порядок той самий, що і для домашнього насильства)

Ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпіло тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Стаття 91-1. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство або насильство за ознакою статі – одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів:

 – заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

 – обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

 – заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

 – заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через 

 – засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

 – направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

Як запобігти домашньому насильству? Та як покарати кривдника, аби він відбував покарання за свої вчинки?

7 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому запроваджено комплексний підхід та визначено систему заходів щодо запобігання та протидії фізичному, психологічному та сексуальному насильству в сім’ї. Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До таких спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Розглянемо особливості деяких із основних спеціальних заходів, на які слід більше звернути увагу.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Вимога поширюється на місце спільного проживання постраждалої особи та кривдника незалежно від того, чи належить таке помешкання одному з них на праві власності, чи дане помешкання є орендованим, або право на квартиру/будинок належить родичам, знайомим тощо.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків. Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду.

Обмежувальний припис видається судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу.

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців. Таке продовження має місце лише один раз.

Судом визначається один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього наступних обов’язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, законодавство запроваджує нові заходи, які можуть бути застосовані до кривдника у разі здійснення ним домашнього насильства, або погрози його здійснення. Такі заходи мають захищати осіб, які постраждали від домашнього насилля та попереджувати таке насилля.

15-47 – «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми

В Україні за телефонним номером 15-47 цілодобово та безкоштовно діє «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми.

За телефоном 15-47 звертаються особи, які постраждали від торгівлі людьми (або вважають себе постраждалими), або особи, яким стало відомо про такі випадки. На «гарячій лінії» надаються фахові інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам чи рекомендації щодо подальших дій або можливої допомоги.

На сьогоднішній день роботу «гарячої лінії» забезпечують 15 фахівців, серед яких кваліфіковані юристи та психологи. Команда гарантує анонімність та конфіденційність інформації кожного дзвінка.

Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів.

"Гаряча лінія" з питань запобігання та протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі цілодобова 0 800 75 04 75

понеділок-п'ятниця з 8.30 до 17.00год. 

067 382 87 45

050 232 15 83

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19